Популярне

Хто Ви, містере Петровський? (Або «ху із ху» в кадровій політиці Тернопільського Самопомічівця Крупи) (3)

 

Наближається кінця майже півторарічний фар, розпочатий колишнім директором департаменту освіти і науки облдержадміністрації, а нині заступника голови обласної ради Любомиром Крупою навколо посади директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.

 

Впродовж року перебування на посаді директора департаменту, Любомир Крупа вчинив спробу усунути нині виконуючого обов’язки директора інституту Сергія Алілуйка способом, який, як кажуть у народі, не ліз у ніякі, насамперед правові, рамки чи ворота. Чи то ідея виникла в голові самого Крупи, чи то йому хтось з «мудрих» порадників її підкинув, але факт залишається фактом: порушуючи всі чинні норми, Крупа своїм наказом департаменту призначив «паралельного» в.о. директора Юрія Шайнюка. Чим все це обернулося для колективу, можна перечитати в численних публікаціях і зверненнях більшості працівників до різних інстанцій та органів влади.

Врешті-решт, Крупа програв апеляційний суд і Юрій Шайнюк чемно «пішов» з посади, принагідно забравши з собою в якості сувеніру другу, виготовлену ним гербову печатку державної установи.

Потерпівши поразку, Крупа аж ніяк не відступився від своїх планів, а, навпаки, перебравшись у крісло заступника голови обласної ради, кардинально змінив вектор дій і почав використовувати нові інструменти та можливості, які надала йому нова посада.

Спершу, як директор департаменту, Крупа заперечував право обласної ради призначати директора інституту, не визнаючи його статус як вищого навчального закладу з усіма витікаючи ми з цього наслідками.

Погляди Крупи змінилися на протилежні, як тільки він був обраний до обласної ради і посів там доволі високе місце. Тепер заступник голови обласної ради Любомир Крупа, за поданням колишнього директора департаменту Любомира Крупи ставить на голосування сесії обласної ради нову кандидатуру на призначення директора інституту ? Олександра Петровського, свого колишнього викладача та старшого колегу з часі навчання в аспірантурі при історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету.

Перша спроба «протягнути» Петровського на посаду директора інституту на сесії обласної ради, що відбулася 4 січня 2016 року, провалилася. Тоді на голосування було поставлено дві кандидатури: Петровського і Алілуйка. Депутати, які або не були в курсі справи, або їх свідомо вводили в оману, не проголосували ані за Петровського, ані за Алілуйка.

Але чергова поразка аж ніяк не додала розуму Крупі і з його подачі та за підтримки голови обласної адміністрації Степана Барни готується чергова спроба посадити в крісло директора інституту Петровського шляхом голосування за нього на наступній сесії, яка відбудеться 10 лютого цього року.

На голосування з питання призначення директора Тернопільського ОКІППО виноситься тільки одна кандидатура – Петровського. Щодо Алілуйка, то Крупа черговий раз вводить депутатів в оману, переконуючи їх в тому, що Алілуйко сам відмовився від посади і вже чи не написав з цього приводу власноручно заяву.

Чому Петровський? Хто такий Петровський, за якого так вперто тримається Крупа?

Крупа пробував представляти «майбутнього» директора Петровського колективу закладу. Крупа, зрештою, як і депутати обласної ради,  добре знає, що Петровського підтримує тільки 21 працівник інституту, в той час як за кандидатуру Алілуйка поставили свій підпис 71 працівник. Навіть за такого співвідношення, ні Крупа, ні сам Петровський не відмовляються від планів захопити інститут.

Петровський позиціонував себе перед працівниками інституту, а на сесії 4 січня і перед депутатами, як неупереджена людина, яка зможе згуртувати і об’єднати колектив.

Чи насправді Петровський такий «неупереджений»?

 

Погляньте на цю світлину. На ній – учасники тренінгу, який відбувся наприкінці 2015 року. Ми бачимо Петровського поряд із трьома ключовими фігурантами так званої «опозиції» ? Коростіль, Куриш, Когут – працівники інституту з числа фактичної меншості, на яку опирається Крупа, а тепер і Петровський. 

Що робив історик за освітою і археолог за професією  на тренінгу з питань протидії торгівлі людьми? Проходив попередню професійну адаптацію з майбутніми членами своєї адміністрації? Навчався протидіяти торгівлі людьми і, паралельно, наслухався того, що йому говорили про колектив інституту члени опозиції?  Яку інформацію про заклад отримав Петровський на цьому тренінгу, можна собі лише уявити. Гарантовано припускаємо одне – нічого хорошого про інститут і про колектив від цих осіб, які його опікали під час тренінгу,  він не міг почути.

А зібрав в одну «команду» учасників тренінгу Крупа, затвердивши список своїм наказом, всупереч пропозицій, які подавав інститут.

Отже, Крупа вів і веде Петровського по шляху від безробітного доцента до посади директора інституту. Чому Петровський став таким дорогим і майже рідним для Крупи?

Про Петровського як викладача і заступника декана історичного факультету відомо не так вже й багато. Сумлінний працівник, майже непомітний, але добросовісний виконавець у царині складання навчальних планів, програм та розкладів.

Аналізуючи скромні дані про роботу Петровського в педагогічному університеті, стає зрозумілим насамперед те, що він – «кабінетний» працівник, НІКОЛИ НЕ БУВ ЛІДЕРОМ і завжди виконував ролі другого плану.

Можливо, саме за цю сумлінну друго-рядність Крупа й вирішив нагородити Петровського своєрідним «оскаром»  ? посадою директора інституту.

Не забуваємо, що Крупа знає Петровського зі студентської лави, адже слухав його лекції з археології. Потім, навчаючись у аспірантурі, контактував з ним, добре вивчив Петровського  і тому так переконливо відстоює його кандидатуру.

Петровський навчався в докторантурі, але по завершенні навчання дисертації не представив. Чому? Через деякий час йому не продовжили контракт. Очевидно, з тих мотивів, що наукового продукту він не зробив, хоча державну заробітну плату за час навчання в докторантурі отримував.

Не реалізований докторант  певний час стає безробітним, тобто, дуже вигідною кандидатурою для призначення на посаду директора інституту. Людина без роботи, передпенсійного віку погодиться на таку пропозицію і буде повік вдячна своєму роботодавцеві.

Оскільки одразу ж поставити Петровського директором не вдалося, Крупа влаштовує його методистом у методичний центр професійно-технічної освіти. Перебуваючи на цій посаді, Петровський не робить ні для кого таємниці з того, що вважає  своє призначення  виключно тимчасовим, бо його майбутнє – це посада директора Тернопільського ОКІППО.

Петровський не знає специфіки післядипломної педагогічної освіти, діяльності інституту та всіх нюансів тих проблем, які переживає сьогодні система післядипломної освіти педагогів як в державі, так і в регіоні.

Чекати від нього проривів у цьому напрямку – марна справа. Можливо, за кілька років він адаптується і розбереться в суті справи, яку поривається очолити. Але що за цей час станеться з інститутом, колективом?  

Отже, минуле Петровського не дає підстав сподіватися на шалений приріст в діяльності закладу та очолюваних ним процесах.

Тоді на віщого його буквально пропихати на цю посаду? Інтерес конкретний може бути тільки в Крупи і тих, хто його підтримує та за ним стоїть.

Інтерес Петровського також є, він зрозумілий. А от що від цього виграє Крупа? Доступ до ресурсів інституту ? приміщення, земля? На чому ще можна відробити затрачені зусилля і залишитися в прибутку, розпочавши таке протистояння із колективом?

Причому всім давно зрозуміло, що думка більшості «верхи» абсолютно не цікавить. Ніхто з цією більшістю не збирається рахуватися.

«Буде так, бо інакше бути не може», ? каже Крупа та іже з ним з числа його прибічників. Петровський – це лише послушний інструмент у руках Крупи. Тільки й всього. І йому доведеться «відпрацьовувати» своє призначення, якщо таке станеться. Чим буде розраховуватися: приміщеннями, землею, посадами?

У будь-якому випадку Петровський свій вибір зробив і світлини це підтверджують. Він – в «команді» Крупи. От тільки до якого фінішу Крупа їх приведе і хто від цього буде у виграші?

Питання залишається відкритим.

Олексій Р. спеціально для vsim.te.ua

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Loading...

Вибір редакції

Жов
05
Картриджі для друку. Які бувають і як обрати?

Картридж є незамінним елементом у будь-якій техніці для друку. Звичайно, що його вибір безпосередньо залежить від типу принтера. У сучасному світі з’явилося багато виробників, тому не дивно, що у користувачів часто виникають питання, як обрати найоптимальніший для себе варіант.

Бер
12
"Велике будівництво" - це не лише спорудження об'єктів інфраструктури, а й нові робочі місця, - Володимир Труш

Програма «Велике будівництво» - це не лише спорудження об’єктів інфраструктури, ремонт та будівництво доріг, а й нові робочі місця та додаткові надходження у місцеві бюджети. На цьому наголосив голова обласної державної адміністрації Володимир Труш під час брифінгу.

НОВІ КОМЕНТАРІ

Погода

parkovka.ua