Популярне

Самопоміч взяла Крупу (заступника голови Тернопільскої обласної ради), Крупа зробить з Неї дупу! (2)

«Акі меч караючий» від Крупи Любомира (Самопоміч)
Депутати обласної ради нарешті знайшли «час і місце» для вирішення питання про призначення керівника Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти (далі – інститут).  На порядок денний першого пленарного засіданні ІІ сесії обласної ради VI скликання, що відбулося 4 січня 2016 року було винесено питання про призначення на посаду директора інституту Петровського О.М., згідно із поданням департаменту освіти і науки обласної державної адміністрації. Нагадаємо читачам, що це подання «заднім» числом підписав колишній директор департаменту, а нині заступник голови обласної ради з гуманітарних питань Л.Л. Крупа. Довідавшись про такі плани обласної ради, колектив інституту 30 грудня 2015 року на своїх зборах прийняв звернення до голови обласної ради Овчарука В.В., профільної комісії та депутатського корпусу із проханням внести до порядку денного сесії питання про призначення на посаду директора інституту Алілуйка С.М., який у даний час виконує обов’язки  директора згаданого закладу згідно із розпорядженням голови обласної ради попереднього скликання.

Маючи гіркий попередній досвід специфічного вирішення проблем інституту обласною владою, більшість членів колективу – 71 працівник із 106 згідно штатного розпису,  31 грудня 2015 року підготували та скріпили своїми підписами ще одне звернення до обласної ради з проханням взяти до уваги при прийнятті рішення про призначення директора той факт, що переважна більшість колективу підтримує кандидатуру Алілуйка С.М.
Для переконливості ця ж більшість колективу прийшла вранці 4 січня 2016 року до обласної ради, аби донести буквально в руки кожному депутатові свою думку.
Працівників інституту запросили до зали для зустрічі із членами профільної комісії, які мали прийняти «соломонове» рішення, отримавши на для розгляду два подання: від колективу – за кандидатуру Алілуйка С.М. та від департаменту – за кандидатуру Петровського О.М.
Зазначимо, що кандидатуру Петровського О.М. підтримали у своєму «альтернативному» зверненні 20 працівників інституту. Частина з них також прийшла до обласної ради.
Два непримиренні табори в одній залі – це вже вагома причина для чергового конфлікту. І конфлікт розгорівся, як тільки члени профільної комісії в складі трьох осіб спробували пояснити присутнім своє бачення ситуації. Отож, під наростаючий шум взаємних звинувачень з обох боків, голова профільної комісії пояснив, що вони прийняли рішення не підтримувати жодної кандидатури і виносять питання на розсуд депутатів. Позицію комісії можна зрозуміти. Ані часу на досконале вивчення суті проблеми, ані достатньої інформації про перебіг конфлікту в них до цього моменту просто не було. Тому брати на себе відповідальність в таких умовах – це наражати себе не тільки на звинувачення й критику з того чи іншого боку, але й, цілком ймовірно, отримати в майбутньому судові позови.
Отож, не зовсім вдоволені, проте притишені представники обох сторін пішли до сесійної зали.
Оскільки питання про призначення на посаду директора інституту Алілуйка С.М. було в порядку денному під номером дев’ятнадцять, а про призначення на цю ж посаду Петровського О.М. під номером двадцять, чекати розгляду справи довелося дуже довго. Обласна рада вирішувала на цьому засіданні цілу низку важливих для життя області питань: затверджувала звіти про фінансово-господарську діяльність за 2015 рік, приймала бюджет області на 2016 рік та ряд інших.
Чемно просидівши в залі засідання від 10-ї години ранку до 18-ї години вечора з двома невеличкими перервами, представники колективу принагідно стали свідками роботи народних обранців над прийняттям доленосних для жителів області рішень. Це був непоганий досвід, до якого повернемося в кінці.
Отже, вже під вечір нарешті запросили на трибуну Алілуйка. Сергій Миколайович коротко і чітко довів до депутатів пункти програми діяльності, які він намагався втілити в життя за рік та кілька місяців свого перебування на посаді в.о. директора інституту.
Питання, які задавали йому депутати, стосувалися його кадрової політики, а також  тих «гріхів», у яких традиційно звинувачують інститут.
Наприклад, один із депутатів ? багатодітний батько, на основі опитування кількох учителів своїх дітей дав таку оцінку інституту – це «совок». Якщо наш вельмишановний депутат насправді встиг опитати хоча б 8-10 педагогів (що малоймовірно), то це складає приблизно 0,05 відсотка від усього більш як п'ятнадцятитисячного вчительського корпусу області. Погодьтеся, екстраполювати оцінку такої мізерної кількості педагогів вустами депутата на всю багатогранну діяльність інституту зовсім не коректно. До того ж, справедливості заради, нагадаємо «заднім  числом» шановному депутатові незаперечні переваги освітньої галузі «совкового» періоду. Не все в тому критикованому минулому було так погано, аби навішувати на цій основі сьогодні ярлики позору та ганьби на працівників інституту.
По-перше, шкільні освіта 60-70-80-х років минулого століття таки була якіснішою, ніж нинішня. Наприклад,  «репетиторства» як масового явища не існувало. «Медалістів» було менше, діти успішно вчилися самі, з батьків грошей ніхто не вимагав.
По-друге, декларований нині з усіх трибун «рівний доступ до якісної освіти» «совок» втілював у життя на практиці. Перегляньте, для прикладу, біографії нині успішних людей у різних сферах суспільно-економічного життя країни. Левова частка з тих, хто успішно реалізував себе в житті і кому сьогодні  50+ (тобто, вони отримали ще «совкову» освіту), вихідці з села і, за нинішніми мірками, із небагатих сімей.
По-третє, школи будували, а не закривали. Тільки цього року в області під загрозою закриття від 150 до 180 загальноосвітніх навчальних заклади. Підрахуйте, скільки шкіл було збудовано в області за 24 роки до 1991 року, а скільки за такий самий період після 1991 року.
По-четверте, підручники були кращі і вони лежали на партах учнів вже першого вересня, а не поступали з горем навпіл у школи в січні, через півроку навчання.
По-п’яте, методисти тодішнього  обласного інституту удосконалення вчителів могли побувати в будь-якому закладі області кілька разів на тиждень, а не раз на рік, через банальну відсутність коштів на відрядження.
Так, освіта періоду «епохи розвиненого соціалізму» була ідеологічно заангажована.  Але, виливаючи з школи брудну ідеологічну «воду», чи не вихлюпнули ми з нею дитину?
Щодо інших звинувачень на адресу інституту, то, навіть якщо вони й доречні,  виправити їх Алілуйко С.М. за рік роботи на посаді керівника просто не мав ані часу, ані ресурсів. Всі це добре розуміють, але «навішати собак» завжди легше, ніж розібратися в ситуації неупереджено.
Від депутатського корпусу дійшло навіть до погроз закрити заклад, а в його приміщенні розмістити одну із шкіл обласного підпорядкування. Оце по-нашому, по-державницькому, оце таки справді по-депутатському! Як все це нам до болі знайомо за останні роки.  Хочете привернути увагу депутатів – вкажіть їм на  приміщення, яке можна «приХватизувати». У топ-10 улюблених тем народних обранців приватизація приміщень завжди посідатиме одне з перших місць.
Наступним виступив кандидат від «опозиції» Петровський О.М. За традицією, Олександр Миколайович почав запевняти присутніх у залі, що він не є «акі меч караючий», а майбутній збирач до купи розділеного конфліктом колективу і будівничий повноцінного вищого навчального закладу.
Олександре Миколайовичу, невже Ви так нічого й не тямите? Та ні, Ви таки «меч караючий», який обрав собі «архістратиг» гуманітарної сфери області Крупа для розправи над Алілуйком.  І Ви далеко не перший з таких «мечів», яких Любомир Левкович «приміряв» до своєї караючої руки. Кожного разу ми чуємо від Крупи нові зізнання про все більше число кандидатів на посаду директора інституту, які відмовилися від його пропозиції очолити цей заклад в умовах конфлікту.
Алілуйку дорікають за звільнення (насправді – не продовження контракту) «достойних» пенсіонерів. Олександре Миколайовичу, а як Ви плануєте «омолоджувати» кадри і «вливати свіжу кров» без звільнення окремих далеко не молодих і малопродуктивних «совкових» працівників, якщо вже вірити оцінкам окремих депутатів?  
Петровський О.М., плануючи примирити та згуртувати колектив, чомусь однозначно став на бік меншості з числа його складу. А мав би бути «нейтральним» хоча б про людське око, раз вже задекларував уголос свою роль потенційного миротворця. То як Ви, Олександре Миколайовичу, плануєте «відробляти» своїм прихильникам? Просто потиснете руку і подякуєте за підтримку? Чи доведеться все ж таки розраховуватися посадами?
Ой, таки править цим світом лукавий, таки виступають з-за спин окремих «достойних» його роги й копита, хоч їх і пробують сховати за красивою риторикою…
Варто сказати, що окремі депутати обласної ради на умовах анонімності зізналися присутнім у залі працівникам інституту про отриману напередодні сесії «вказівку з верху» голосувати за кандидатуру Петровського О.М. Воно й не дивно, бо вектор руху влади був чітко окреслений вже давно. Але, маючи два звернення більшості працівників інституту (від 30 та 31 грудня 2015 року, 71 підпис) за Алілуйка С.М. і одне звернення від меншості (20 підписів) за Петровського О.М., депутати опинилися в нелегкому становищі. Потрібно було зробити вибір і, або проявити партійну та корпоративну дисципліну, або продемонструвати присутнім, що вони слуги народу, а не послушний інструмент влади.  
Чіткі висловлювання й оцінки ситуації з боку окремих депутатів призвели в кінцевому підсумку до того, що чергова спроба такої собі місцевої «таємної» спілки «ККК» (Крупа+Куриш+Когут) публічно лінчувати Алілуйка С.М. не вдалася.
Депутати не проголосували ані за Алілуйка С.М., ані за Петровського О.М. Вирішення проблеми призначення директора інституту черговий раз пролонгована в часі. Очевидно, на наступному сесійному засіданні буде вчинена спроба або, всупереч думки більшості членів колективу, подати на призначення без альтернативи кандидатуру Петровського О.М., або депутатам на розгляд та затвердження запропонують нового кандидата на посаду директора цього закладу.
І, на завершення, про досвід та уроки, які отримали присутні, спостерігаючи впродовж майже дванадцяти годин за діяльністю представницької влади. Їх можна коротко висловити в такому зверненні до молодих людей (нагадаю, що молодими вважаються люди віком до 28 років).
Шановна молодь, обов’язково ходіть на вибори і робіть усвідомлений вибір. Голосуйте за тих, хто насправді хоче і може в силу своїх якостей та попереднього досвіду розбудовувати країну, а не власний добробут. Скоріше зле, ніж добре, що сьогодні активними виборцями є переважно люди віком 60+. У своїй віковій категорії вони забезпечують майже стовідсоткову явку, оскільки мають звичку чемно ходити на вибори, вироблену ще з часів своєї молодості. Ці шановані представники електорату із найкращих міркувань «злітаються» на кандидатів у вишиванках, наче нічні метелики на яскраве світло. Обравши чергового «славоукраїнця», люди старшого покоління й похилого віку далі йдуть порпатися на городі або дивитися по телевізору чергову «мильну» багатосерійну бульбашку. В «кращому» випадку вони несуть з виборчої дільниці кілограм гречки або 100-200 гривень. В гіршому – пусті обіцянки свого чергового обранця, які ніколи не будуть виконані.  А ви, молоді та зрілі, знову отримаєте владу, яка може з успіхом продукувати тільки мільйонерів та мільярдерів за ваш рахунок. Ці новоспечені «олігархи» всіх рівнів, від містечкового до державного в цілому, будуть дбати про своє збагачення, про світле й забезпечене майбутнє для своїх дітей та онуків, а не про ваш добробут. Їхні діти вчаться в престижних і дорогих навчальних закладах у Європі та Америці, а ваші діти й онуки будуть вчитися у напівзруйнованих школах, до яких добиратимуться три-п’ять  кілометрів пішки. Тому, молоді та зрілі, напередодні наступних виборів сховайте паспорт своїх родичів, яким за  60+. Знаю, це зовсім не демократично та  антиконституційно.  А що робити…
Колись, за «совка», керівника обласного рівня призначали не лише за партійною приналежністю. Потрібно було попередньо пройти всі щаблі ієрархічної владної драбини від самого низу. А нинішнього керівника освіти області, який приступив(-ла) до виконання своїх повноважень 5 січня цього року,  призначили за схемою: вчитель початкових класів – керівник освіти району – керівник освіти області. Ми глузуємо над «прокурором-няша», а чим тоді краща наша?
Степане Степановичу, Любомире Левковичу, то треба так розуміти, що ми черговий раз йдемо «назад у майбутнє», в якому «кухарка керувала державою», чи то я просто не второпав логіки Вашої кадрової політики?..
Ось такі невеселі роздуми й риторичні запитання турбують мій «мозок закипаючий» у ніч перед Різдвом…

Олексій Р. із зали засідання Тернопільської обласної ради спеціально для vsim.te.ua

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Loading...

Вибір редакції

НОВІ КОМЕНТАРІ

Погода

parkovka.ua